» » Трошечки про "солов'їну"
Информация к новости
  • Просмотров: 239
  • Автор: seryjvolk
  • Дата: 17-11-2017, 08:24
17-11-2017, 08:24

Трошечки про "солов'їну"

Категория: В мире / Спорт/Культура / Политика

На відміну від балогівських шавок, які називають себе русинами, але нормально не володіють ні русинською ні українською мовами, я...
...колись у паспорті було написано "українець". Я ще розумію, коли у паспорті пишуть приналежність до того чи іншого громадянства. Ця ознака несе за собою цілий ланцюг правових наслідків, які описують права та обов'язки громадянина у відношенні з державою. А от "національність", це щось з розряду приналежності до тієї чи іншої релігії - діло особисто кожного. Але я позиціоную себе все-таки як українець, бо виріс серед україномовних людей і в культурно-побутових українських традиціях. Чи горжусь я тим, що я українець (як самоідентифікація по ознаці національності)? Ні. Тут нічим гордитись. Це не є моїм якимось специфічним досягненням. Я не просинаюсь щодня і не працюю в поті чола над тим, щоб довести свій рівень українськості до рівня 84.5 балів, бо вчора я втратив 5 балів, зматюкавшись при згадуванні Порошенка. Я ніяким чином не причетний до того, що я українець. Просто так трапилось. З таким же успіхом могло трапитись, що я міг би бути хантом чи асирійцем. І в цьому від мене мало б що залежало. То чи можна гордитись тим, до чого ти не приклав ніяких зусиль?!
Чи люблю я українську мову і культуру? Ні. Я вдячний цьому інструменту (мові) за можливість висловлювати свої думки, розуміти думки інших (українців). Однак цей інструмент не дає мені можливості розуміти китайців чи англійців. Але ж англомовних і китайців набагато більше на Землі. То як я можу любити українську більше ніж англійську чи китайську? Невже це має бути лише через те, що вона є мовою, якою я володію?
Моє знання української мови і мій статус громадянина України я бачу як культурно-правове хитросплетіння, як загальносуспільний договір громадян України, які вирішили і прописали це в Конституції, що правові взаємовідносини між собою, між громадянами і державою гарантовано будуються за допомогою інструменту - українська мова.
Що я маю на увазі? Спробую пояснити. Конституція України гарантує мені - неучу неосвіченому, який не знає китайської, що як мінімум при знанні однієї єдиної мови, з пари тисяч, які існують на Землі, я отримаю можливість здійснювати правові відносини з державою та іншими громадянами України. І наголос тут стоїть не на словах "громадяни", "Україна", а на слові "правові"!
І це спробую роз'яснити.
Якщо я іду до Балоги, то він зобов'язаний....
А нічого він не зобов'язаний. Балога мені нічого не винен. На відміну від випадку, коли я іду на прийом до мера міста Мукачева, Балоги. От тоді він справді зобов'язаний розуміти мою (гарантовану Конституцією) мову, і відповісти мені мовою, яку ми призначили "гарантованою" або "державною" як то прописано в Основному Законі.
Але є ще один тонкий-тонкий момент. Коли я іду в магазин у Берегові і питаю "а лососева ікра у вас свіжа?", то я не повинен почути від продавчині "нем іртем".
Так. Я знаю, що ви мені скажете. Ви згадаєте Ніцой, яка постійно закатує істерики, коли їй відповідають у громадських закладах по обслуговуванню громадян мовою, відмінною від української. Саме цікаве, що формально вона права. Дійсно, з правової точки зору, вона права бо порушене її право на останню гарантію неосвіченої людини коли їй достатньо знати однесеньку мову, щоб якось жити у цій же державі.
Фомально! І от тут проходить та тонка грань, яку важливо вирішувати надзвичайно обережно і поступово.
Звичайно можна почати обурюватись як Ніцой на "російську мову", чи на згадані "нем іртем". Але де гарантія, що в результаті ти не отримаєш смачний плювок у каву, чи ніж у спину? Адже людина, яка стоїть напроти тебе може виявитись як наш, вище згаданий русин. Вона може страшно гордитись своєю національністю і знанням своєї мови. І тут я згадав слова з анекдота "Вам шашечки треба, чи їхати?"
Який я бачу вихід з цієї суперечливо-конфліктної ситуації?
А такий, по якому іде весь світ - мультикультурність і володіння багатьма мовами. Я неодноразово називав тут мову інструментом. Можу ще назвати її тим ключиком, який відкриває двері до світу інших людей, народів, націй, до інших культур.
І ще зовсім трошки про гордість.
Думаю, багато хто з тих, хто це читатиме, мали можливість побувати за кордоном. Питання: сильно ви гордитесь знанням української мови, бекаючи і мекаючи, стоячи на рецепції готелю скажімо в Туреччині чи Єгипту?
Не знанням своєї рідної мови треба гордитись, а от знанням декількох іноземних, вже можна.
До речі, російська - восьма за поширеністю, це мова яка є рідною 166 млн.** людей. А тих, що знають російську, ще більше.
**(для порівняння: англійська - 335 млн.(рідна мова) 1,8 млрд.(рідна+вивчили), хінді - 260 млн., китайська - 1,2 млрд., португальська - 203 млн. За даними сайту http://www.scmp.com/infographics/article/1810040/infographic-world-languages )

ФБ: https://www.facebook.com/groups/mukachevo.tak/permalink/1483259341723267/

Трошечки про "солов'їну"


Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.